Практично вже всі охочі прокоментували тему провокаційного репортажу “Тимошенко в Дубаї”, опублікованого на “Українській Правді”. Хтось засуджує, хтось спростовує в цьому порушення. Тому пропонуємо без зайвого. Проаналізуємо факти.
По-перше, як вказується у статті, фотографії Тимошенко в ОАЕ зроблені на початку 5го січня. Це були вихідні дні. Проте чомусь фото опубліковані тільки зараз, коли на курортах виявилась ціла плеяда вітчизняних депутатів, включаючи деяких особливо наближених до центральної влади.
По-друге, знімальній групі необхідно було отримати дозвіл на виїзд за кордон. Яким чином і з якою метою це було зроблено? Питання відкрите. В самому Дубаї – отримати дозвіл на зйомку на пляжі. Чи був він у журналістів?
Ми не маємо цілі атакувати журналістів, але ми за справедливість.
Давайте змістовно. Що таке “батальйон Дубай”? Це не люди, які виїхали за кордон на відпочинок. Це люди, які фактично втекли від виконання своїх обов’язків як народних депутатів та народних представників.
Пропонуємо систематизувати і проаналізувати, чим займалась Юлія Тимошенко весь минулий рік.
Що важливо і найлегше перевірити – Юлія Тимошенко НЕ виїхала з країни на початку війни. 22 лютого вона була в Києві, як і вся фракція “Батьківщини”. Як доказ – запис виступу Тимошенко у ВРУ від 22 лютого присутній на її сторінці).
23 лютого Юлія Володимирівна дала розлоге інтерв’ю каналу “Україна-24”.
26 лютого лідерка «Батьківщини» записала публічне звернення до партнерів різних країн, парламентів та народів світу теж з України.
В ці дні всі партійні офіси “Батьківщини” перетворювались на логістичні хаби гуманітарної допомоги для фронту та евакуації жінок та дітей. Останнім Тимошенко займалась особисто. Це легко перевірити в записах відео із датуванням.
Пропонуємо розглянути весь перелік поїздок Юлії Тимошенко за минулий рік, підтвердження якого хронологічно можна відслідкувати на сторінці Тимошенко.
Лютий
– термінова евакуація дітей з “Охматдиту”. Нагадаємо, що Київ тоді був під щоденними ракетними обстрілами. Відео, на якому Тимошенко знаходиться в бомбосховищі під “Охматдитом” і опікується станом дітей датоване 1-2 березня, але знято саме в останні дні лютого. Дітей відправляють спершу до Львова, а потім до Польщі. 5 березня, до прикладу, одразу було евакуйовано 300 дітей.
Березень
– продовження термінової евакуації дітей з “Охматдиту”. Продовжується в щоденному режимі мінімум до 14 березня, далі комбінується із передачею обладнання і навіть цілих реанімобілів;
– серія візитів в лікарні та госпіталі із допомогою для поранених воїнів (мінімум до 30 березня, включаючи поставку обладнання в лікарню ім. Мечникова в м. Дніпро, а також допомога для Інституту Серця МОЗУ та Національного Інституту серцево-судинної Хірургії ім. Амосова);
– поїздка до Харкова 18-19 березня (тоді він був фактично прифронтовим. Підтвердження – відео Юлії Тимошенко, яка буквально ховається в метро від чергового обстрілу);
– поїздка на Чернігівщину (прифронтова область на той момент);
Квітень
– поїздка на Донеччину із вантажем медикаментів, медичним обладнанням для шпиталів та “спецзамовлення” для військових (прифронтова зона, біля межі Донецької області);
– поїздка на Дніпропетровщину із вантажем для допомоги пораненим;
– поїздка в Харків (зафіксовано на фото, де Юлія Тимошенко знаходиться біля розбомбленої Акваарени, датовано 5 квітня, також 19 квітня вона привезла автомобіль “швидкої допомоги”);
– поїздка на Чернігівщину і в сам Чернігів, організація гуманітарних центрів на базі місцевих осередків “Батьківщини” (Чернігів тоді щойно відвоювали, він знаходився в напів-оточенні – команда “Батьківщини” зняла про це короткий фільм);
– однією із перших Юлія Тимошенко поїхала в щойно звільнену Бучу з гуманітарною допомогою,;
– поїздка в м. Суми, м. Черкаси, м. Фастів, допомога місцевій теробороні;
– поїздка в м. Миколаїв, евакуація жінок і дітей;
– поїздка на Одещину, допомога теробороні та волонтерам;
– поїздка на Кіровоградщину, допомога фермерам (тоді починалась посівна);
Травень
– “швидка допомога” для Охматдиту, завдяки тернопільській команді “Батьківщини”;
– поїздка на Донеччину, допомога вугледобувним потужностям, які там ще лишились, серія зустрічей із військовими, теробороною та медиками;
– поїздка в Харківську область, допомога біженцям і волонтерським штабам. Знято короткий фільм про руйнування в Північній Салтівці;
– поїздка на Чернігівщину, допомога фермерам та медикам;
– поїздка в Познань (Польща), зустрічі із біженцями і пораненими, які проходять там реабілітацію, а також зустріч із польською Федерацією Роботодавців та профспілкою “Солідарність” (тематика: надання житла, допомоги і роботи нашим біженцям);
– поїздка в Брюссель, доповідь на засіданні Групи ЄНП в Європарламенті з питань зовнішньої політики, серія зустрічей з ключовими політиками, що належать до ЄНП;
– поїздка в Запоріжжя, допомога пораненим (зафіксовано на фото, де Юлія Тимошенко перебуває в Запоріжжі одразу після ракетного удару);
– виступ на саміті Європейської Народної Партії в Роттердамі 31 травня – 1 червня (є і відео, і, здається, навіть транскрипт);
Червень
– допомога львівському Охматдиту (відповідно запису прес-конференції);
– поїздка на Кіровоградщину, допомога пораненим воїнам (згідно геолокаційних тегів – м. Олександрія та м. Павлоград, також є фото за 14-15 червня);
– поїздка в м. Дніпро;
– допомога людям, які втратили житло в Бучі, Ірпені та Бородянці (відео від 23 червня);
– поїздка до Берліну, серія зустрічей із німецькими політиками, виступ на форумі Міжнародного Демократичного Союзу 27 червня (представлено понад 80 партій, з понад 60 країн усіх континентів світу);
Липень
– виступ на 26-му Щорічному урядовому круглому столі «The Economist», де Україну представляли лише Юлія Тимошенко та Президент В. Зеленський (так, присутні були всього два делегати). В рамках цього ж заходу – зустрічі із президенткою Молдови Майєю Санду, президенткою Греції Катериною Сакалларопуло, а також із Френсісом Фукуямою;
– зустріч із віце-президентом Єврокомісії Маргарітісом Схінасом;
– допомога Дніпропетровській клінічній лікарні імені Мечникова;
– поїздка на Донеччину (судячи з відео і геолокації від 22 липня, м. Селідово, декілька десятків км. від м. Донецьк);
– поїздка на Волинь, допомога селянам і фермерам;
– поїздка в Японію, у Токіо на конференцію «Геополітичний виклик: Японія та Азійсько-Тихоокеанський регіон у мінливому світі» (рівень зустрічей – Девід Кемерон, Стівен Харпер, Енда Енні, Скотт Моррісон, Джон Кі – все це колишні прем’єр-міністри);
Серпень
– передача автомобілів та обладнання для одного із особливих підрозділів ЗСУ;
– поїздка в м. Кривий Ріг, передача “спецзамовлення” для військових, а також допомога шпиталям, де лікуються скалічені воїни;
Вересень
– поїздка в Португалію на дебати “Мир в Європі” в рамках серії конференцій Estoril Conferences-2022;
– запроваджено іменну стипендію імені Юлії Тимошенко для обдарованих українців в одній із найкращих бізнес-шкіл Португалії Nova;
– допомога медикаментами та обладнанням для Київського Військового Шпиталю;
– допомога для лікарень м. Дніпра, м. Нікополя та м. Бахмута;
– поїздка в м. Харків із вантажем допомоги та на Харківщину (згідно геолокації, в місто Лозова), в тому числі і на місце масових поховань страчених росіянами мирних українців під Ізюмом;
– поїздка до Європарламенту, зустріч із Генеральним секретарем Європейського парламенту Клаусом Велле;
– поїздка в Швейцарію (судячи з геолокації, м. Женева), зустріч із Генеральним директором Міжнародної організації праці Гаєм Райдером та іншими представниками МОП;
– поїздка у Францію (судячи з геолокації, м. Париж), зустріч із представниками Французької демократичної конфедерації праці (CFDT);
Жовтень
– поїздка на Кіпр, виступ під час панелі «Російське вторгнення до України та зміна глобального геополітичного балансу» на 18-му щорічному Кіпрському Саміті «The Economist»;
– поїздка із гуманітарним вантажем до м.
Запоріжжя та Нікополя (звідти буквально видно фронт – це поряд із окупованою ЗАЕС);
– поїздка в Херсонську область, допомога військовим на передовій (це приблизно за два тижні перед звільненням);
Листопад
– поїздка до Чернігова, допомога постраждалим і біженцям;
– поїздка у Відень, виступ на Віденському європейському форумі «Нова епоха для європейської безпеки»;
– поїздка в м. Суми із допомогою для військових;
– поїздка на Одещину в рамках організації благодійної ярмарки на підтримку ЗСУ;
– поїздка в м. Херсон із допомогою для людей, які втратили житло;
– поїдка в Миколаївську область (судячи з геолокації, м. Первомайськ), допомога для військових шпиталів;
Грудень
– єдиний місяць, коли Юлія Тимошенко не здійснювала офіційні візити.
Цей весь список можна доповнити численними виступами у Верховній Раді, а також десятками включень у Національний Телемарафон, які теж доводять, що Тимошенко нікуди не втікала і сумлінно виконувала свої обов’язки народного представника.
Звісно, можна говорити, що все це не подвиги, а щоденна робота Народного депутата України.
Саме так. Давайте згадаємо знову, що таке “батальйон Дубай” – це люди, які від цієї щоденної роботи втекли і відсиджувались за кордоном, замість того, щоб бути із своїми виборцями та/або на фронті. Зібраний нами дуже поверхневий перелік фактів доводить, що Тимошенко від своїх обов’язків не втікала. Навпаки, перебувала під обстрілами, допомагала людям і завжди була із своїми виборцями. Більше того, як для політика, вона завжди намагалась бути на передовій.
Тому до “батальйону” Ткача Юлія Тимошенко не належить точно. Кілька днів, які вона дозволила собі витратити на відпочинок цілком компенсує той важкий 2022 рік, коли Юлія Володимирівна присвятила себе своєму народові.
Натомість, чи зможуть інші фігуранти “дубайської справи” оприлюднити хоч частину благочинних справ, які зробила Юлія Тимошенко за минулий рік? Особливо чоловіки.
Саме ними варто зайнятись журналістам, які шукають зраду там, де її немає.
