У нинішнього мера Києва після боксу поки вийшло тільки пробоксувати своїх кумів у сферу будівельного бізнесу столиці. У аналогії з відомою цитатою, можна людину вивести з боксу, але бокс з людини – ніколи. Сьогодні Віталій Кличко, як і передбачалося, не вписався в чарівну історію «політичного генія» – він став звичайною іграшкою у руках справжніх «темників» Києва. Утім, як бачить столиця, яка другий місяць сидить без гарячої води, він зовсім не проти бути такою іграшкою… Тож не варто бути експертом аби уявити, що буде, якщо Президентом стане професійний до кісткового мозку, але співак… Можливо, вся країна і заспіває з часом, але не від щастя…
Як Кличко не «побив» столичних корупціонерів, так і Вакарчук не «перекричить», наприклад, відомого всеукраїнського «поборника справедливості» Юрія Луценка. Кого і доводитеме до сліз, то мабуть, дружин поборників з корупцією, у яких на приватних днях народження він був і залишається найкращим співочим гостем.
Ми пишаємося нашими співаками, вони прославляють нас на весь світ і роблять усіх нас трохи щасливішими, але політика – це зовсім не «збирання концертів».
Ми за часи своєї незалежності назбирали вже достатньо Майданів.
